Гуцульська столиця в Карпатах

Новини

SINCE 1998,  або КОЛИ НА ГУЦУЛЬЩИНІ ПИВО ПОЧАЛИ ВАРИТИ

Верховинська броварня відзначила 20 років від часу заснування - автор Роман Клим

Наприкінці 90-их підприємець з Верховини Олексій Харук кинув сміливий виклик, у першу чергу, собі, відкривши у столиці Гуцулії пивоварню. Подібних закладів на Прикарпатті, фактично, не існувало, та й в Україні перелічити кількість приватних броварень вистачило б пальців на одній руці. На нетрадиційний бізнес-крок підштовхнули Олексія однодумці зі Словаччини і Луцька, плюс із розпадом колгоспів потрібно було ставати на рейки бізнесу. І ось у квітні, 20 років тому, у викупленому приміщенні колишнього магазину «орсу» почали варити верховинське пиво за баварською технологією «Остербрау».

Установку обладнання здійснили словацькі спеціалісти на чолі з Любомиром Костовчиком, котрий зварив першу партію пива, а також підготував пивоварів-Василів: Потяка і Крамарука. Ризикований почин «Льоні» або «Леся» (саме так багато людей знають Харука) підтримала влада. 
Популярність верховинського пива ширилася просторами краю, здається, зі швидкістю світла. Спочатку вартість півлітрового кухля багряного напою складала одну гривню. Для оптовиків – 80 копійок за 0,5 л.

Найбільшою дилемою для Олексія Юрійовича постало питання: як змусити потенційних прихильників пива зламати усталені стереотипи і відмовитися від традиційного, пля¬шкового. Іншими словами – тактовно переконати їх споживати виключно живе пиво.

– Не підкажете, як проїхати у вашу пивоварню, – бувало, запитували туристи, намагаючись скуштувати живого(!) пива, а не «маґазинового». Це тепер є інтернет, геолокація. У кінці 90-их – на початку 2000-их верховинці спрямовували заїжджих у сторону Ільців і казали: «Аді там, коло податкової, вправо. Будете виґіти!». Згодом відвідини пивоварні з майстер-класом від Олексія стали обов’язковим пунктом у списку туристичних компаній, автобуси яких почергово зупинялися на Жаб’євській, 168А. Спробував свого часу пива і дослідник Гуцульщини Ніколас ван Кік аж із... новозеландського Гамільтона. Шанувальники хмільного напою залишали у книзі відгуків пивоварні вдячні компліменти не лише пиву, а й Олексієві з його колективом, який зараз тішить любителів пива сортами: «Світле», «Темне», «Медове» й «Оксамитове». Особливого респекту заслуговує Олег Степаненко. Уродженець Одещини, знайшовши свою долю у Верховині, ніколи й гадки не мав, що настільки вправно оволодіє фахом пивовара.


За останні роки приміщення пивоварні зазнало кількох архітектурних перевтілень. У 2013 році будова набула сучасного європейського вигляду, «виросли» два нові поверхи. Зараз це мотель «Пивовар», де у затишних 15-ох номерах може одночасно відпочивати 40 гостей, смакуючи досхочу хмільним напоєм.

На 20-річний ювілей пивоварні, або як його охрестили організатори і ведуча святкового заходу Марія Ляцька – Свято Пива – завітали друзі Олексія Харука і його родини, однодумці зі Словаччини, Чехії, Угорщини. Прибули навіть азербайджанець і білорус. Найбільша делегація – зі столиці Волині – Луцька, де пиво «Верховина» віддавна має шанувальників. Теплі слова пролунали й від представників теперішньої і колишньої влад та інших структур. Між іншим, друзі з Європи у подарунок привезли новий рецепт пива «Ювілейне». Зараз напій перебуває у стадії бродіння, а через 21 день пивомани зможуть його скуштувати.

Візитівка Верховинщини, мільйони сплачених у бюджет гривень, десятки створених робочих місць... Справа Олексія Харука живе, як і його живе пиво!

 

Фото І. Харук


Відгуки

Форма зворотнього зв’язку

Вкажіть Ваше ім’я та електрону адресу для зворотного зв’язку.
Ми відповімо на Ваш запит протягом доби!