Новини

Різдвяні традиції гуцулів

У Святий вечір за віруваннями гуцулів приходять душі померлих. Якщо навіть вони приходять додому, то не дивно, що додому поверталися і сходилися усі, хто був десь поза домом, на праці й заробітках, “аби у своїй хаті спожити Тайну вечерю”. Господині кілька днів перед Різдвом до нього готувалися, готували страви, прибирали і прикрашали хату. Господарі мили худобу і рубали на свята дрова, щоб потім не рубати (6 січня), бо інакше “птаха буде рубати кукурудзу”.

Уранці того дня, коли наставав Святий вечір, господар розкладав живе багаття, з нього брав вогонь для печі і припічка, на якому господиня готує їжу. Крім дванадцяти страв вона робить горілку з медом, калиною, гвоздикою, цинамоном і перцем. Цілий день до Святої вечері ніхто нічого не може ні їсти, ні пити, ні курити. А ще — сваритися, бо це день злагоди.

Стіл застеляють отавою та різними злаками, а вже зверху кладуть скатертину. По кутах кладуть часник, а під скатертину — перев’язані ножиці. При цьому ґазда примовляв, що то він не ножиці в’яже, а вилиці вовкам та ведмедям, аби ті не мали сили напасти на худобу. Це продовжувалося іншими ворожіннями. Наприклад, якщо хтось мав судову справу, то в’яже вузли й примовляє, що не вузли в’яже, а роти ворогам і панам, щоб не допікали; не вузол, а рот війтові, щоб не кривдив; не вузол, а роти пліткарям. Коли ґазда йшов вечеряти, то сідав на ту мотузку й казав: “аби всі рти так мовчьили, йик ті ґузи під моєв сраков”.

Перед вечерею господиня кладе на стіл у два ряди хліб, а зверху нього — калачі й сіль. Коли на дворі зовсім темніло, господар виходить з хати й стріляє з пістоля, що час на Тайну вечерю. Після цього - або якщо сам не має пістоля, то почувши постріл від сусіда - родина переодягається у чистий святковий одяг. Потім господар тричі обходить і обкурює ладаном хату, “щоб блискавка не близилася до хати, лисиця аби не пхалася до худоби”.

Першою стравою у гуцулів називається біб із сіллю — її першою і кладуть на стіл. Після цього все інше: риба, пироги, голубці, сливи, пшеницю з медом — дзьобавку, картоплю з олією та товченим часником, вар із сушених фруктів, горох із олією та часником, логазу — ячмінь із олією або медом, сливи із фасолею, пироги з маком, росівницю — капустяний розсіл із крупами, кашу — просо з олією, кокоші — варену й лущену кукурудзу. Із кожної страви господар бере дрібку й домішує до їжі худобі. Потім іде її годувати. Якщо у когось є пасіка, то несе бджолам води з медом. Після цього він обкурював ладаном усе подвір’я, а також засівав диким маком, говорячи при цьому: “як цей мак не може відьма визбирати, так хай вона не зможе зашкодити моїй худобі”. 

Потім господар заходить до хати, де жінка тим часом приготувала миску із калачами, а також двома горнятами — з медом та водою. Ґазда бере цю миску, бере сокиру і йде на двір запрошувати злі сили, диких звірів та бурю на Святу вечерю. Так по три рази. Коли ті не приходять, ґазда каже їм, що як вони не мають сили прийти на Божу Святу вечерю, то хай не приходять цілий рік. Тоді чоловік заходить до хати, замикає двері, обкурює ладаном родину, після чого кладе ладан на камінь під стіл.

Після цього родина молилася і просила у Бога за душі незнайомих людей, які втопилися, були вбиті, страчені, які у пеклі перебувають, які ніхто не згадає, щоб Бог їх пустив на Святу вечерю до людей. Разом із цим просять у Бога, щоб усе було гаразд із худобою, а також дякують за те, що дочекалися у мирі свят, і просять до наступних так само дожити. Перед тим, як сісти за стіл, ґазда брав миску із їжею для душ й запрошував і Божі, і грішні душі на Тайну вечерю, щоб вони на тому світі так їли, як люди на Святий вечір.

Вже за столом господар набирає у ложку пшеницю й кидає її три рази до стелі. Перший раз примовляє, щоб водилися ягнята, другий раз — телята, третій — бджоли. Господиня ж кидає у всі кути біб для душ і ангелів. Починають вечерю із пшениці, п’ють горілку, пиво, чай. З-за столу не встають, ніхто нічого не говорить, окрім віншувань, коли п’ють за щось і передають чарку тому, кому бажали всякого добра. Закінчують вечерю молитвою. Миски й ложки залишають немиті до наступного дня і при запаленій свічці — для померлих. Якщо після вечері хтось хоче сісти, то мусить здути звідти душі, щоб їх не придавити. 

Після вечері ґазди ворожать, щоб з худобою та на пасіці все було добре, а дівчата ворожили на віддання, чи вийдуть заміж цього року, а якщо так, то з якого боку прийдуть старости. Потім гуцули ходили в гості до кумів. Брали у миску святкові страви, приходили, віншували. Якщо у тих не було скрипки у хаті — бо її і живі, і мертві любили слухати — то вже разом ішли до наступних, і так аж поки не натраплять на хату зі скрипкою. Там гуляли і веселилися аж до наступного дня."І поки будуть люди одне до одного у гості ходити зі Святою вечерею, доти світ буде стояти".

На другий день свят люди йдуть на церковні збори. Після цього починається коляда. Спершу вирішують, хто буде вибірцею — це вважалося великою честю. Вибірця керував колядою, призначав березу — того, хто знає коляди і веде спів; 6-10 колядників, серед яких скрипаль та трембітар; “коня” — якогось кумедного, щоб з нього всім було смішно; кілька плесанників із топірцями — сокирками із довгою рукояткою, на яку можна спертися. Колядники беруть із собою хрест та дзвіночки. Перше йдуть до хати священника, а потім по селу.

За матеріалами книги “Гуцульщина”, Львів, НТШ.


Відгуки