Відомі люди

Станіслав Вінценз

Станіслав Вінценз (* 30 листопада 1888, Слобода-Рунґурська, нині село Слобода Коломийського району Івано-Франківської області,— 28 січня 1971, Лозанна) — польський письменник, філософ, перекладач.

Біографічні відомості

Предки Вінценза походили з Франції, але пізніше проживали у Відні і Станіславі. Батько письменника, Фелікс Вінценз, народився та жив у Слободі-Рунґурській на Коломийщині, займався видобутком нафти, а мати, Зофія Пшибиловська, належала до старовинного польського роду, що переселився на Гуцульщину. С. Вінценз народився 30 листопада 1888 р. у Слободі-Рунґурській, дитячі та юнацькі роки провів у свого дідуся і бабусі — Станіслава й Отилії Пшибиловських, які прибули у Карпати із Поділля ще у 1864 р. Проживав у селі Бистрець Верховинського району.

Початкову освіту здобув під керівництвом першого вчителя в Криворівні Л. Гарматія, а також своїх дідуся і бабусі.

Навчався в гімназіях у Коломиї та Стрию.

У Львівському та Віденському університетах вивчав право, біологію, психологію, філософію, санскрит.

У 1914 р. у Відні захистив дисертацію з філософії. Знав чотирнадцять мов, перекладав твори Ф. Достоєвського. Його улюбленими письменниками були Гомер і Данте.

С. Вінценз брав участь у Першій світовій війні на боці Австро-Угорщини, а потім — Польщі.

У 1922 р. демобілізувався і працював у Варшаві редактором журналу «Дорога».

У 1930 р. почав писати головний твір свого життя — чотиритомну епопею про Гуцульщину «На високій полонині». 1936 року він власним коштом біля батьківської хати у Слободі-Рунґурській встановив пам'ятник Іванові Франку[1], один із перших у світі. У 1939 р. енкавеесівці заарештували Вінценза в Слободі-Рунґурській. Завдяки допомозі українських письменників Івана Ле та Петра Панча його звільнили з тюрми, після чого він перебрався у свій маєток у Бистриці на присілку Скарби, а звідти 1940 р. таємно, разом з дружиною Іреною і дітьми Андрієм та Барбарою, завдяки допомозі бистрецького гуцула П. Білоголового, перейшов через кордон на Чорногірському хребті (Татарський перевал).

До 1946 р. жив в Угорщині, згодом два роки — у Західній Німеччині, а потім — у Греноблі (Франція). З 1964 р. і до кінця життя мешкав у Лозанні (Швейцарія). Співпрацював із паризьким видавництвом «Культура». Чотири десятки років працював над тетралогією «На високій полонині».

Помер 28 січня 1971 р. в Лозанні. У 1991 р. тіла С. Вінценза та його дружини були перепоховані на Сальваторському цвинтарі у Кракові.

Родина

Син Андре де Вінценз — французький славіст, професор славістики Ґеттінґенського університету (Німеччина). Дослідник гуцулської антропонімії, ономастики та румунських впливів у Північних Карпатах.


Відгуки