Гуцульська столиця в Карпатах

Села

Село Красник — Верховинський район

Красницька сільська рада Верховинського району Івано-Франківської області була утворена в грудні 1991 року на базі села Красник,яке до того часу входило в склад Верховинської селищної ради. Загальна площа сільської ради становить 3063 га,населення 1136 чоловік.

Коротка історична довідка

Село Красник розміщене на південний захід від смт.Верховина і межує із Верховинською селищною, Бистрецькою, Ільцівською, Кривопільською, Зеленською та  Замагорівською сільськими радами, а на полонині Пнівська межує із територією Ворохтянської селищної ради. Дорога,яка проходить через село, з»єднує села Бистрець, Дземброня, Топільче, Зелене, Шибене, Буркут і тягнеться до кордону з Румунією.

До центральної частини села прилягають ряд присілків ( по-російськи «хутори»): Гонтарівка,Підкринта-1,та Підкринта -2, Містечко, Підкострича, Кошарище, Кичера.

Дане поселення до 1897 року входило в склад села Ільці,а потім відокремилося від нього як присілок Красний Луг (Красник). До 1939 року дана територія була мало заселена .В 1946 році в селі було відкрито хату-читальню і початкову школу. Першим учителем був Михайло Зузяк (1916 р.н.),який дожив до наших днів. На даний час збереглося приміщення цієї школи, а також житловий будинок в центрі села,який побудований без жодного цвяка і покритий смерековою гонтою.

Основним видом господарських занять населення являється вирощування великої рогатої худоби на м'ясо та лісозаготівля й переробка деревини на місцевих приватних лісопильнях,яких в селі нараховується шість. На території сільської ради немає великих сільськогосподарських господарств та крупних промислових підприємств. Структура земель й рельєф місцевості сприяють розвитку особистих селянських господарств,яких в селі нараховується 385. Із 1137 га сільськогоспо-дарських угідь  ріллі є тільки 22.4 га. Решта земель-це сінокоси й пасовища, з яких горяни витримують худобу.  Виходячи з того,що в районі не налагоджено заготівлю та переробку молока, жителі села здебільшого використовують його як корм для худоби, а частина з них виготовляє на продаж гуцульську бринзу,сир,масло, сметану. Останнім часом активізувалися такі види діяльності як заготівля,переробка і продаж дикоростучих грибів та ягід, а також надання послуг само організованими будівельними бригадами по спорудженню дерев»яних будинків, внутрішньому оздобленню житла елементами дерев»яних конструкцій власного виробництва. В часи першої та другої економічних криз в Україні жителі села постійно знаходили і знаходять власні шляхи вирішення проблем в зв»язку з чим кількість населення в сільській раді не зменшилося, а навпаки, зростає. Діти,які закінчують школу і здобувають освіту в спеціальних закладах, здебільшого повертаються в село і тут,або в районі знаходять собі роботу.

В селі діє загальноосвітня школа І –ІІ ступенів в якій навчається 106 дітей, функціонує дитячий садок «Смерічка» на дві групи дошкільнят кількістю 45 чол., є сільський фельдшерсько-акушерський пункт, типовий будинок культури, сільська бібліотека. В приміщенні школи розміщене поштове відділення,в якому працюють дві працівниці, а також є приміщення Ощадбанку,що на даний час не використовується за призначенням,та кімната Укртелекому, де розміщена телефонна станція на 100 номерів.

 Із культурної спадщини в селі є пам»ятник односельчанам,які загинули в роки ІІ світової війни, є церква Покрови Пресвятої Богородиці, чотири каплички. Красничани тішаться з того, що в їхньому селі, проїжджаючи на відпочинок в село Буркут, побували Леся Українка,Іван Франко та Василь Стефаник. На віддаленому присілку під назвою Гонтарівка до 1941 року проживав гуцульський новеліст Онуфрій Манчук, творами якого захоплюються не тільки в нас,але й в далекому зарубіжжю.В роки Першої світової війни О.В.Манчук добровольцем вступив до батальйону УСС, а повернувшись з війни зайнявся власним господарством, використовуючи при цьому новітню,на той час,технологію вирощування курей та великої рогатої худоби. Манчук заклав великий сад та розвів найбільшу в регіоні пасіку. З метою дати належну освіту гуцульським дітям він ,в 1934 році своїм коштом побудував 7-річну школу,де навчали польською,українську та єврейською мовами. Разом із цим він вступив в кооперативну молочарню «Маслосоюз» та брав активну участь в роботі місцевих організаціях  «Просвіта»   та   «Січ». Він був серед тих людей,які повірили радянській пропаганді, і всіляко підтримували ідею єднання й інтернаціоналізму. Та його переконання розбилися в порох в кінці травня 1941 року,коли енкеведисти заарештували його і після страшних катувань він помер у в»язниці.

В роки радянської влади село Красник входило, як четверта бригада, в склад колгоспу імені Коцюбинського. Тут була побудована молочно-товарна ферма на 100 голів,а на віддалених присілках будувалися вівчарні для утримування овець. В 1973 році на  базі бригади був утворений колгосп «Карпати», до якого ввійшли сільськогосподарські угіддя сіл Бистрець,Дземброня,Топільче,Зелене. Цей колгосп через деякий час став господарством-мільйонником. Тодішне керівництво колгоспу багато зробило для розширення виробничої бази,збільшення поголів»я худоби, залучення до роботи молодих спеціалістів. За роки господарювання було побудовано молочно-товарну ферму на 200 голів ВРХ,двоповерхову контору , де на даний час розміщено школу,сільський будинок культури, ФАП, чотириквартирний житловий будинок для молодих спеціалістів,столярний цех. Після розпаду колгоспу всі виробничі приміщення й техніка були роздані в паї колгоспникам, а приміщення соціального напряму- на баланс сільської ради. На даний час на балансі сільської ради знаходяться приміщення школи, сільського ФАПу, дитячого садка «Смерічка» та сільського будинку культури.

Зараз сільська рада складається із 12 депутатів та її виконавчого комітету із 8 чоловік. Першим сільським головою в 1991 році був обраний  Мартищукм Федір Дмитрович,який до цього часу працював в інспектором по заготівлі с\г продукції управління сільського господарства. Втравні 1995 року Мартищук Ф.Д. подав заяву про добровільне складання своїх повноважень і на цю посаду в серпні 1995 року на загально сільських виборах був обраний Мартищук Василь Федорович продовж шести скликань обирався сільським головою.

В жовтні 2015 року третім сільським головою обраний Мартищук Віталій Федорович.

В грудні 1999 року сільська рада прийняла та зареєструвала в юстиції Статут Територіальної Громади села Красник, герб та прапор.  На 35 сесії  сільської ради УІ демократичного скликання від 11 червня 2015 року внесено зміни в статут територіальної громади села Красник.

Відомі громадяни, вихідці села Красник:

  • Онуфрій Васильович Манчук -новеліст,написав збірку новел «Жєб»ївські новели»
  • Зузяк Михайло Дмитрович- ветеран війни та праці,перший вчитель початкової школи в селі 
  • Мартищук Іван Іванович -  р.н.,перший голова церковного комітету,будівничий церкви Покрови Пресвятої Богородиці в с.Красник
  • Мартищук Федір Дмитрович- історик,перший сільський голова, автор історичної брошури «Моє село»
  • Зузяк Василь Дмитрович -воїн інтернаціоналіст,який загинув на війні в Афганістані при виконанні бойового завдання

Структура території населеного пункту

Центральна частина села Красник поділена вулицями:  вул.Ім..Івана Франка (центральна вулиця), вул.Січових Стрільців, вул.Онуфрія Манчука, вул.Садовою, вул.Робітнича, вул. Молодіжна, вул.Незалежності, вул.Грушевського, вул.Зарічна, вул. Дружби, вул.Лесі Уклаїнки, вул. ім.Василя Зузяка.

До села входять присілки: Гонтарівка,Кичера,Підкринта-1,Підкринта-2, Підкострича,Глобус,Кошарище,Плай Малий,Федівки


Verkhovyna.life®


Відгуки

Форма зворотнього зв’язку

Вкажіть Ваше ім’я та електрону адресу для зворотного зв’язку.
Ми відповімо на Ваш запит протягом доби!