Росія як злодій, краде чужу історію

Донедавна українська культура сприймалася в світі як різновид російської. Навіть сьогодні, після здобуття Україною незалежності та незважаючи на багатовікову історію країни, про Україну зазвичай говорять у рамках російської історії. Микола Гоголь, Володимир Великий, Київська Русь, Анна Київська - все це надбання України, яке вже довгий час шляхом майстерного обману позиціонується як надбання Росії. Протягом багатьох років українська історія переписувалася, змінювалася і тлумачилася так, щоб відповідати смакам і порядкам Росії.

Це стосується і сучасних досягнень українців. Чому, наприклад, в афішах української електро-фолк групи Onuka, яка збиралася виступати в Празі, в описі говориться про "російських артистів"? Чому Національний театр опери і балету України, який гастролює у Франції, називається "російським балетом", а слово "Україна" в афішах навіть не згадано?

Головне запитання в тому, чому Росія використовує досягнення України як засіб просування власної культури. І що має зробити Україна, щоб нарешті відокремитися від Росії, в тому числі на культурному фронті?

Відповідь на ці питання очевидна. Застосовуючи військову агресію на сході України, Росія прагне знищити все українське не лише географічно, але і в моральному та інтелектуальному плані. Повзуча русифікація, що тривала в Україні протягом багатьох століть, вийшла на наступний рівень: сьогодні ми є свідками загального знецінення українців.

Росія – це імперія, історія якої написана на замовлення влади. В цій історії стільки багато міфів і легенд, стільки багато випадків привласнення чужих заслуг, чужих героїв і правителів, що важко відрізнити правду від брехні. Власне переписування історії в угоду тому чи іншому режиму було типовою справою у Росії. Історію переписували російські царі, щоб довести собі походження від візантійських імператорів і право називати Москву Третім Римом. Тоді ж у царів виникла ідея привласнити собі спадщину Русі. Пізніше російські імператори шукали різних можливостей сфальсифікувати історію таким чином, щоб надати Росії статусу імперії і обгрунтувати її право на чужі землі, в тому числі і Україну. Коли після жовтневого перевороту до влади прийшли більшовики, вони не стали ламати усталені схеми. Навпаки, імперська історична спадщина стала їм у нагоді, коли вони створювали міф про братні народи. СРСР вже давно зник, але російська патологічна схильність красти чужу історію і чужі здобутки лишилась. Тільки тепер це робить Владімір Путін і Російська Федерація.
        Для чого взагалі Росії потрібно красти чужу історію? Невже не можна обмежитися своїм минулим і своїми героями? Напевно, російським правителям заважають комплекси і імперський світогляд, який глибоко укоренився в їх сутності. Адже значно приємніше бути прямими нащадками величної держави середніх віків, ніж нащадками колоністів, татар та фіно-угорських племен. Крім того, міф про масову колонізацію слов’ян з Придніпров’я на територію сучасної Росії дозволяє обгрунтовувати свої претензії на чужі території. Хоча пояснити, чому народ з родючих земель України у середні віки мав переселятися невідомо куди у ліси та болота до чужих племен на північ російська історична наука так і не змогла. Але це не заважає їй промивати мозок російським обивателям і живити їх мріями про світову велич та свою обраність серед народів світу. Росія продовжуватиме красти чужу історію, тому що без цього вона як імперія не може існувати.

Отже, національна ідентичність – це не лише українська мова. Це прийняття певного історичного досвіду, коли українець усвідомлено говорить, що його поети – це Тарас Шевченко і Василь Стус, гетьмани – Іван Мазепа і Пилип Орлик, герої – бійці УПА і дружинники київського князя Святослава. Головне зараз, щоб не дати перервати українську традицію. Українцям необхідно нарешті провести своє остаточне цивілізаційне самовизначення, оскільки продовження в часі ментальної роздвоєності частини її громадян означатиме в підсумку не що інше, як перемогу російської асиміляції над українським національним духом. Лише консолідація українців навколо ідеї побудови в Україні «українського світу», який стане не лише альтернативою «русскому миру», що його нині силою Москва і російська церква нав’язують українцям, а й єдино можливим варіантом утвердження історичної долі української нації.

Відгуки

Форма зворотнього зв’язку

Вкажіть Ваше ім’я та електрону адресу для зворотного зв’язку.
Ми відповімо на Ваш запит протягом доби!
Сплануйте Ваш маршрут