Кремль, який звик спотворювати реальність, дуже часто йде на кроки, які агресивно втілюються у життя, нав’язуються усьому світові. Так, Україна розглядається як «довгостроковий осередок нестабільності в Європі і безпосередньо біля кордонів Росії».
Це означає лише одне: російська влада постійно всіляко буде підтримувати вогнище на території України, використовуючи для цього усі наявні можливості. Кремль не тільки залишає за собою можливість і надалі вести проти українського народу розпочату війну, але й можливість переведення її на більш інтенсивний рівень задля повного знищення незалежної держави. Звісно, як і раніше, стратегія Москви ґрунтуватиметься на масштабній брехні, дезінформації, диверсійних діях та використанні створеної в Україні агентурній мережі та агентів впливу у політичних і бізнесових колах. Нинішня війна ведеться у усіх площинах: економічній, енергетичній, політичній, дипломатичній, інформаційній та, звісно, у військовій.
Серед іншого варто звернути увагу на деякі деталі. Так, РФ стверджує, що на тлі «зміцнення в Україні вкрай правої націоналістичної ідеології» відбувається «цілеспрямоване формування у населення образу ворога в особі Росії». Насправді, путінський Кремль ще у 2007-2008 роках розпочав процес формування ворога-українця у сприйнятті населення РФ. Тоді з метою недопущення отримання Україною програми МАР (набуття членства в НАТО), що трактувалося як ворожі Росії дії було розгорнуто спеціальні проекти як всередині Росії, так і в Україні. До речі, героїзація образу Путіна в Україні, як і створення «героїчного» образу Сталіна, було частиною загальної інформаційної стратегії, спрямованої на нав’язування вигідних Кремлю стереотипів. Вже в 2008-му майже чверть росіян вважала Україну ворожою державою, тоді як ключовою вадою нашої країни експерти з питань безпеки визначали притаманний українцям пацифізм.
До речі, саме з тих часів Кремль почав вивчати та розробляти воєнний сценарій знищення української самостійності. Нині Кремль не тільки продовжує, але й розширює ідею «ворожої України» - це було потрібно для масової підтримки всередині Росії масштабної війни з Україною. Значною мірою слуги Путіна роблять ставки на ідею «глибокого розколу в українському суспільстві».
Отже, ворог не тільки залишатиметься активним ворогом, але й вдається до наступу на всіх напрямках. Наступ не слід сприймати буквально, бо він розкладається на низку складових. А розгортання та ескалація нової військової операції може стати лише вінцем, кульмінаційною точкою глобальної атаки на незалежність і самостійність України.