Хто сіє вітер–пожне бурю,  або Доки проповідував російсько-християнської етики має каламутити селом?

Повернутися до питання вивчення християнської етики у проросійському дусі спонукала мене ситуація, яка склалася в одному з сіл району, де залишок прихильників російської церкви впродовж першої половини червня намагалися перевернути все з ніг на голову, щоб залишити на посаді свого дорогого батюшку, борючись, практично, з всім педагогічним колективом та значною частиною батьків.

    Як розповідають жителі села, все почалося з того, що більшість батьків звернулися до керівництва школи з заявами, щоб дітей замість декількох годин християнської етики навчили історії Гуцульщини, бо уроки вчителя проросійсько-християнської етики їм вже стали поперек горла і вони чути не хочуть брехливі настанови про єдиноканонічність російської церкви. 

Яка ж після цього істерика почалася у батюшки та прихильників його проросійської ідеології, особливо з числа педагогічного колективу! То почали організовувати збори батьків у окремих класах, то ходити між людьми та збирати підписи за батюшку, розповідаючи всім, який він хороший та милий, а всі кругом погані, хочуть його вигнати, і тільки він один вчить як правильно жити по християнськи. А те, що він підтримує російську церкву і намагається виховувати прихованих прихильників «руского миру» це не так страшно, він нічого поганого нікому не робить.

    Але на все воля Божа і дана ситуація насправді показала, хто є хто у даній школі та в селі. Прикро, що серед основних лобістів проросійського батюшки виявилися керівництво профспілкового комітету школи, якому педагогічний колектив довірив відстоювання українських соціальних прав і гарантій (чи ще довірить у майбутньому – час покаже), а також окремі педагоги, які на уроках вчать дітей української мови, а в позаробочий час наспівують батюшці на вухо такі милі йому піснеспіви на «всєм панімающєм язикє». Те, що батюшка викривлює національну свідомість українців в бік російської церкви та ідеології, це дрібниці. Головне щоб його не позбавили впливу на дітей, бо хто ж тоді буде ходити до проросійської церкви і робити з українців зомбі-прислужників Путіна з Кірілом?

    Слава Богу, незважаючи на істеричні конвульсії так званих «єдиноканонічних», здоровий глузд у більшості педагогічного колективу та батьківського комітету переміг, і більшість класів звільнено від його деструктивного впливу. Для того, щоб прихильник Кіріла міг подумати над своїми поступками, тимчасово залишили йому 1-2 години уроків на тиждень, надавши можливість задуматись де він живе – в Україні чи в Росії, яка окупувала Крим, частину Донеччини та Луганщини.

    Здавалося б, що в тому поганого, що моя дитина буде вчитися християнської етики в священика проросійської церкви або ходити до нього на духовні бесіди чи недільні школи, адже вона буде вчитись Божого слова? На перший погляд все вигладає по-християнськи, благородно, дитину навчає віруюча людина, і до якої церкви вона ходить – не важливо. Але якщо глянути набагато глибше, то майбутнє української нації через таких релігійних діячів виглядає досить песимістично.

Дитині буде нав’язано, що канонічною в Україні є тільки церква, яка підпорядковується Кірілу, а в канонічну Православну Церкву України ходити не потрібно бо там немає спасіння. 

Чи виросте з такої дитини в майбутньому справжній українець? Ось чому ідеологи «руського міра» через прихильників російської церкви намагаються організувати для дітей як не недільні школи, то духовні бесіди, табори, безкоштовні екскурсії, роздавання дитячої релігійної літератури тощо. Мета одна – заволодіти душею і свідомістю майбутнього українця, щоб виховати з нього слугу російської церкви і нейтралізувати духовний стержень української нації. І їм не потрібно з такої людини робити бойовика чи змушувати іти воювати проти українців – у Росії своїх бойовиків-алкоголіків є аж забагато. Достатньо тільки такій людині через батюшку донести думку, що на Сході України братовбивча війна, і воювати проти своїх братів та захищати Українську державу іти не потрібно, бо це не по-християнськи і це не буде приймлено церквою.

Ще одне питання, яке часто задають прислужники російської церкви і на яке б хотілося дати зрозумілу відповідь, – чому Ви бачите тільки нас, а не інші релігійні течії та віровчення? Відповідь проста, – тому, що віруючі інших релігійних віросповідань ніколи не обзивали справжню українську церкву неканонічною, розкольницькою і іншими образливими словами. А ви, будучи українцями, свідомо чи несвідомо зневажаєте канонічну, визнану Вселенським та іншими найстарішими патріархами Православну Церкву України, сієте ворожнечу між українцями, нав’язуючи настанови Кіріла, та виступаєте підступною зброєю агресора проти незалежності України і справжньої української церкви. Пам’ятайте, хто сіє вітер – пожне бурю.

Відгуки

Форма зворотнього зв’язку

Вкажіть Ваше ім’я та електрону адресу для зворотного зв’язку.
Ми відповімо на Ваш запит протягом доби!