Руслан Трач — людина, яка творила Гуцульщину серцем

Верховина — гуцульська столиця та край, де серце ЙОкає, дала світові багатьох талановитих людей. Одним із них був Руслан Трач — автор проєктів, фотограф, майстер з виготовлення гуцульських барток, воїн 102 бригади ТРО, люблячий батько й чоловік.

Деякі світлини взяти з Facebook Руслана Трача

Майстер, для якого бартка була мовою культури

Виготовлення бартки для Руслана Трача було не просто ремеслом — це була місія. Через дерево, метал і форму він передавав дух Гуцульщини, її історію та характер. Кожна бартка, створена його руками, несла в собі повагу до традиції й сучасне бачення майстра.

Його великою мрією було створення музею бартки у Верховині — простору, де зберігалася б пам’ять про гуцульське ремесло, символіку та людей, які формували цю культуру. Ця ідея стала важливою частиною його життєвого шляху та творчої спадщини.

Творча і сильна особистість

Руслан Трач був людиною дії — автором проєктів, активним учасником культурного життя краю, фотографом, який умів бачити Верховину глибоко й щиро. Він не просто любив свій край — він працював для нього, популяризував Гуцульщину та ніс її образ у світ.

Воїн, який став на захист України

Коли країна потребувала захисту, Руслан Трач став воїном і долучився до 102 бригади територіальної оборони. Його вибір був продиктований відповідальністю та любов’ю — до родини, до рідної землі, до України.

Попри важке поранення та п’ять перенесених операцій, він до останнього залишався прикладом сили духу й гідності.

Людина, яка залишила слід

Руслан Трач народився у Верховині, тут жив, творив і тут завершив свій земний шлях. Але його справа, ідеї та цінності продовжують жити — у роботах, у пам’яті громади, у серцях тих, хто його знав.

Гуцульщина пам’ятає його як майстра, творця, воїна і Людину, яка щиро любила свій край і вміла показати цю любов світу.